Корисні записи

Як знайти каталог винограда Дмитра Ткаченко? Посилання на його каталог знаходиться в описі його ютуб-каналу.

Ми купляли гарні саджанці і чубуки винограду у Дмитра Ткаченко. Проте його каталог багатьом важко знайти. Дмитро продає свій виноград на своєму Ютуб-каналі.

Шановні відвідувачі нашого сайту. Посилання на каталог розміщуємо для зручності тим, хто шукає каталог винограду Дмитра Ткаченко. Досить часто нам телефонують з питаннями про цей каталог. Пошукова система видає наш сайт при подібних запитах.

Дмитро Ткаченко викладає дуже багато відео про різні форми винограду. Це зацікавлює багатьох виноградарів. Щоб перейти на його каталог, натисніть нижче.

На нашому сайті Вино біз можна купити наші саджанці столового і технічного винограду.

Поиск

Поиск

Найкращі домашні кури Віандот – мрія кожного господаря.

Ми тримали багато різних пород курей. Але вибрали на постійне тримання курей Віадндот. Радимо вам спробувати розвести цих дуже гарних і продуктивних курочок.

Кури Віандот (англ. Wyandotte) — порода курей, названа на честь однойменного індіанського племені. Створена в другій половині XIX століття в США, в 1883 був прийнятий стандарт на перший різновид — сріблястий віандот.

Кури Wyandotte були виведені в північній частині штату Нью-Йорк в 1860-х роках. Це була спільна робота чотирьох фанатиків м’яса, які хотіли заповнити прогалину на американському ринку традиційної курки подвійного призначення. Фред Хаудлетт, Джон Рей, Л. Віттакер і Х.М. Даблдей вивtkb найперших віандотів з пухнастим пером. Недовго був єдиним сортом Silver Laced Wyandotte, за яким швидко послідував чудовий Golden Laced Wyandotte, який був виведений у Вісконсині.

Родовід породи трохи розмитий. Ніхто точно не знає, з яких порід був виведений перший Wyandotte. Вважається, що основними генетичними факторами є Темні Брахми та Гамбурги, вкриті сріблом. Спочатку Wyandottes називалися American Seabrights, поки їх не прийняли до стандарту досконалості APA в 1883 році. На цьому етапі вони прийняли свою нову назву, щоб уникнути плутанини з куркою Seabright. Кури Wyandotte були названі на честь корінного американського племені, поширеного в частинах північної частини штату Нью-Йорк і Онтаріо, Канада. Не тому, що плем’я мало відношення до розведення птахів, а як подяку за гостинність.

Особливості породи. Віандоти дуже витривалі птахи, легко переносять холодні приміщення. Але погано переносять тісноту. Не можна тримати їх в клітках, або закритому тісному приміщенні. Курям цим треба щодня гуляти по вольєру чи подввір’ю.

Молодки починають яйцекладку після 6-7 місяців. Ці кури добре насиджують і виводять курчат. Курчата дотатньо швидко ростуть і оперяються.

Продуктивність. Дорослі півні важать 3,4-3,8 кг, кури 2,5-3,0 кг. Несучість у молодок 180, при повноноцінному годуванні яйценоскість збільшується до понад 200 яєць на рік. У переярих курей яйценоскість падає до 150 яєць на рік. Середня маса яйця 60 г.

На практиці ми бачимо, що краще обновляти стадо кожного року, щоб підтримувати продуктивність на високому рівні. Кожного року, коли молодки починають нестися, минулорічних курей і півнів відправляємо до морозильної камери.

На 10-15 курей достатньо одного півня. Але в стаді не можна тримати два півня, треба або один, або три-чотири. Коли в стаді два півня, вони цілими днями б’ються і не звертають уваги на курочок. Коли чотири півня, то вони трохи зупиняють бійки і займаються курочками.

Поради по захисту винограду від хвороб.

Якщо вчасно проводити профілактичні заходи, то виноград не хворітиме.

Що ж робити виноградарю, як захистити свій виноградник?

1. Використовуйте ранньовесняне обприскування по сплячих бруньках.

Це необхідно робити для зниження рівня інокуляту (інфекції). Рекомендується використовувати препарати міді, препарати сірки, щоб убити спори грибків, які зимували на лозі. Це один із тих моментів, які люди не завжди роблять, але, якщо торік у вас було багато хвороб, то обприскування по сплячих бруньках – хороший спосіб розпочати новий сезон. Існує думка, що ранньовесняне обприскування, крім зайвих витрат часу та праці, не має великого сенсу, тому що все одно ніяк не скорочує кількість подальших обробок у період вегетації, а також має відносний ефект тільки при низькому інфекційному фоні. Однак краще бути обачними, і щороку до розпускання бруньок робити ранньовесняне профілактичне обприскування 1%-ною бордоской рідиною.

2. Видаліть це.

На додаток до обприскування в «сплячий» сезон, виноградарі повинні фізично видаляти якнайбільше інокулята (рештки хворілого винограду), подрібнюючи обрізки та спалюючи їх. Також доведено, що укривна культура винограду при укритті земляним валом сприяє зниженню накопиченої інфекції грибкових патогенів. Обрізання хворих пагонів, видалення згнилих засохлих грон, обрізання мертвих частин куща допоможуть вам, і це те, що робити необхідно.

3. Збільшіть провітрюваність кущів.

Добре провітрювані, не загущені крони кущів мають ряд переваг для боротьби з хворобами: вони знижують відносну вологість, перешкоджаючи розвитку грибків, збільшують вплив сонячного світла на ягоди до початку дозрівання, яке вбиває грибкові спори, а також покращують ефективність обприскування. Варто змінити щільність купола надземної частини кущів шляхом коригування сухого обрізання, літніх зелених операцій (пасинкування, прищипка, видалення листя тощо) та рівномірного розподілу пагонів. Насправді, покращення провітрюваності куща можна назвати найголовнішою стратегією у боротьбі з грибними хворобами винограду. Ніякі препарати не допоможуть, якщо кущ загущений і погано провітрюється. Крім того, видалення листя в плодовій зоні перед дозріванням є гарним прийомом, щоб допомогти контролювати розвиток сірої гнилі ягід винограду.

4. Не нехтуйте термінами проведення профілактичних захисних обприскувань.

Якщо в минулому сезоні у вас був спалах захворювання і це було для вас проблемою, потрібно знати, що хвороба нікуди не поділася, просто причаїлася, навіть якщо кущі винограду в наступному сезоні починають вегетацію візуально здоровими пагонами. Неправильно думати, що, можливо, цього року все буде не так погано і хвороби виноградника мене пройдуть. Якщо минулого року ситуація щодо хвороб була поганою, ви, швидше за все, побачите і ще більш ранній початок захворювання, і більш високий рівень захворювання. Якщо ви не почнете діяти з профілактичною метою в ранні терміни, а чекатимете перших проявів хвороби, щоб взятися за обприскувач, то хвороби вас можуть застати зненацька, тому що грибкові захворювання можуть виникати раптово і дуже швидко прогресувати.

5. Моніторте рано, моніторте часто.

Корисно моніторити виноградники на початку сезону до цвітіння, тому що, якщо ви бачите багато чорних плям гнилі на листі або чорну плямистість на пагонах і листі, це вказує на те, що у вас є інокулят, який очікує нападу на ягоди. З початку сезону рекомендовано проводити моніторинг свого виноградника не рідше одного разу на тиждень і зосередитися на найбільш сприйнятливих сортах як індикаторах хвороби. Якщо ці сорти не показують ознак хвороб у ваших умовах, то поки що все нормально.

6. Використовуйте захисні та системні фунгіциди. Такі захисні засоби, як манкоцеб і цирам (дітіокарбамати) можуть забезпечити економічний контроль на початку сезону, особливо для чорної плямистості та чорної гнилі, а сірка може використовуватися для раннього контролю оідіуму у сортів, які не чутливі до її застосування. Добавка прилипача може бути корисна для цирама, а також деяких інших фунгіцидів, з метою покращення покриття та утримання (прим.* – препарати групи дитіокарбаматів – Рідоміл Голд, Дитан, Пенкоцеб, Метірам, Цинеб та ін. Вони токсичні, мають великий термін очікування, тому використовувати можна як профілактичні обприскивання до цвітіння винограду). Органічні виробники можуть використовувати натуральні продукти, такі як мідь, сірка, олії, солі та рослинні екстракти, а також біофунгіциди, але попередження, що олії при високих температурах повітря можуть спалити листя. Системні фунгіциди ефективні в низьких дозах, забезпечують хороше охоплення і можуть надавати деяку «зворотну дію», запобігаючи розвитку нещодавніх інфекцій у хворобі. Вони мають тенденцію бути більш стійкими до дощової вологи, ніж захисні (контактні) фунгіциди, але можуть вимагати повторного застосування після сильного дощу. Рекомендується застосовувати системні фунгіциди «в похмурий день і вологих умовах, коли воскоподібна кутикула рослини дозволяє швидше поглинати фунгіцид, ніж це відбувалося в спекотну і суху погоду».
7. Враховуйте стійкість до фунгіцидів.

Щоб знизити ризик виникнення у фітопатогенів стійкості до фунгіцидів, виноградарі повинні прагнути до того, щоб не перевищувати норми витрати препаратів при обприскуванні, а також обов’язковою умовою є чергування груп пестицидів до діючої речовини. Це стосується переважно системних фунгіцидів. Практика показала стійкість збудника оідіуму як до стробілуринів (наприклад, Стробі, Зовран, Флінт, Абунд, Пріштін), так і до інгібіторів стеролу (наприклад, тебуконазолу, тетраконазолу, міклобутанілу). Увага! Найпоширеніша помилка виноградарів-початківців у тому, що поняття чергувати препарати сприймається як чергування різних назв препаратів. Насправді, потрібно дивитися не на назву, а на діючу речовину препарату, так як різні виробники можуть давати різні торгові назви одному й тому препарату, або у препаратів з різними назвами може бути діюча речовина із однієї групи. Щоб було зрозуміліше, розглянемо приклад із ліками парацетамол. Різні виробники випускають ці ліки під різними назвами – тайленол, панадол, терафлю, ефералган та ін. Тобто нелогічно прийти в аптеку і сказати – мені парацетамол не допомагає, дайте мені тайленол. Так само і з фунгіцидами. Потрібно дивитися на діючу речовину на етикетці і перевіряти за довідником – чи не належать препарати, які я збираюся чергувати, до однієї і тієї ж групи (це можна робити в Інтернеті на спеціалізованих сайтах, на сайті виробника препарату або на сайтах солідних організацій, які торгують ЗЗР (засобами захисту рослин) ).

8. Слідкуйте за погодою.

Відносно прохолодна, волога погода сприяє розвитку мілдью, чорної гнилі, чорної плямистості та антракнозу, у той час як сухіший сезон сприятиме появі оідіуму, тому необхідно стежити за погодою, щоб знати, який грибок в даний момент «підніме голову». Крім того, виноградарі повинні уважно стежити за гронами винограду, де може затримуватися волога. Грона може бути сухою із зовнішнього боку, але все ще може вологою всередині, що може стати осередком інфекції. Наприклад, чорній гнилі потрібно лише 6 годин вологи при 25-26 градусів Цельсія, щоб проникнути в грона,  тому виноградарі в першу чергу повинні зосередити свій захист саме на захисті грон винограду протягом як мінімум чотирьох тижнів після цвітіння.

9. Обприскуйте якісно і з розумом.

Якщо ви не хочете часто обприскувати і хочете провести лише кілька обробок на сезон, то зосередьтеся на захисті грона винограду в період після цвітіння до початку дозрівання ягід. Це означає, що обприскування слід проводити одразу після того, як закінчиться цвітіння, наступне – через два тижні, і ще раз, перш ніж ягоди у гроні зімкнуться. Останнє обприскування допомагає фунгіциду проникнути всередину грона. Правильні налаштування та калібрування форсунок обприскувача, а також обприскування кожного ряду з двох сторін допомагають забезпечити гарне покриття. Важливо! Обов’язковим є також обприскування до початку цвітіння, оскільки під час цвітіння обприскування не проводять через ризик спалити рильце маточки, а погода під час цвітіння часто непередбачувана, тому обов’язкове обприскування до цвітіння може допомогти зберегти врожай.

10. Обробка – дощ – повторіть обробку.

Якщо під час вологої дощової погоди навесні частота та швидкість появи хвороби зростає, то виноградарям не слід надто довго чекати термінів захисної дії застосування фунгіциду і у разі дощів варто повторити обробку в більш ранні терміни, ніж зазначений на етикетці фунгіциду термін дії препарату. Можливо, вам доведеться зробити повторну обробку, якщо ви не хочете пропустити можливість отримати хоч щось на кущах, якщо інфекція почне вирувати в цей дощовий період.

11. Організуйте свій виноградник правильно.

У нових насадженнях виноградарі можуть розглянути можливість об’єднання певних чутливих до хвороб сортів на винограднику, щоб вони могли обприскувати тільки ті блоки, які цього потребують. Тобто є певний сенс у тому, щоб садити нестійкі сорти поряд друг з другом та обприскувати їх частіше, ніж стійкі сорти, які вимагають менше обприскування. Наприклад, якщо у вас сорти, особливо чутливі до оідіуму, посаджені разом, то ви можете приділяти цій ділянці більше уваги в плані обробок проти оідіуму, і замість того, щоб поливати фунгіцидами весь виноградник, що часто і роблять більшість виноградарів, ви можете просто обробити саме цю ділянку, тим самим скоротити свої витрати на фунгіцид та сліди від препарату на ягодах.

На яких дріжджах зброджувати вино? 

Часте питання, яке постає на початку виноробної справи.

Багато любителів користуються самозброджуванням завдяки диким дріджам, які знаходяться на шкірці винограду (Хансеніаспора апікулятус і винні дріжджі Сахароміцес вині).

Хансеніаспора апікулятус

Ці дріжджі поширені, й у багатьох виноробних районах вони становлять до 90% всієї мікрофлори сусла, що надходить на бродіння.

Завдяки своїй великій здатності до розмноження (порівняно з винними дріжджами вони розмножуються вдвічі швидше) у самобродному суслі дріжджі апікулятус на початку бродіння переважають. Однак, коли в суслі, що бродить, утворюється близько 5% за обсягом спирту (деякі різновиди можуть утворити до 7%), дріжджі апікулятус припиняють свою діяльність і поступаються місцем винним дріжджам — Сахароміцес вині.

Внаслідок своєї життєдіяльності у виноградному суслі дріжджі апікулятус дають продукти, що несприятливо впливають не тільки на розвиток винних дріжджів, а й на смак вина, надаючи йому гіркоти, неприємних тонів у букеті. Вони сприяють недобродам, підвищують вміст летких кислот та ефірів.

Шампанські виноматеріали, зброджені за участю апікулятуса, після шампанізації важко освітлюються, на стінках пляшки утворюються липкі, що важко змиваються осади («маски»).

Одним із засобів боротьби з дріжджами апікулятус у виноробстві є відстій сусла з сульфітацією 60-100мг/л. При температурі 35° ці дріжджі припиняють розмноження, а за 45° гинуть.

То ж зброджувати на диких дріжджах не варто.

В наших умовах півдня через високі літні температури на шкірці винограду  переважна частина дріжджів гине. Внаслідок цього виноматеріал не самозброджується і починає пліснявіти.

Ми весь виноград перед переробкою перебираємо, щоб видалити пошкоджені і зіпсовані ягоди. Після цього миємо добре теплою (трохи гарячкуватою) водою.

Після очищення виноград подрібнюємо і запрвляємо винними дріжджами.

Що таке бродіння вина вцілому і чому воно має значення?

«Цілі грона», «гребні» та «стеммі вайн» (выдержанное вино) – все це терміни, які часто зустрічаються у розмові про вино та виноробство.

Але що це означає?

Виноград надходить на виноробню цілими гронами. Винороби мають вибір: видалити гребені або залишити виноградні грони цілими. Те, що саме вони вирішать, вплине на смак вина зрештою. Видалення гребенів означає відокремлення ягід від гребеня за допомогою машини, яка називається гребнєотделитель. Сучасні машини для видалення гребенів роблять це дуже акуратно, тому з іншого кінця виходять цілі, не роздріблені ягоди. Є машини, які одночасно видаляють гребені та дроблять ягоди.

Але деякі винороби відмовляються від цього процесу і зброджують повністю все гроно, разом з гребенями та ягодами.

У червоних винах – виноробство з використанням цілих грон – це оригінальний спосіб виготовлення вина. До того, як у 20 столітті були винайдені дробарки-гребнєотделители, майже всі червоні вина бродили разом із гребенями. Це створювало вина, які часто були сільськими та танінними, особливо коли гребені були мало здерев’янілі або все ще зелені.

Сьогодні більшість червоних вин роблять із відокремленого від гребенів винограду. Однак ферментація цілих грон може використовуватися у виноробстві як стилістичний інструмент. Ця практика часто асоціюється із сортами Піно нуар або, рідше, із сортом Шираз. Цей процес з іншими червоними сортами використовується рідко або лише як експеримент.

Бродіння цілих грон впливає на аромат, текстуру (грубість, бархатистість) та танінну структуру вина. Деякі з найвідоміших виноробів Бургундії використовують цю техніку для створення свого фірмового стилю. Це досягається шляхом видалення гребенів з усіх грон, або шляхом видалення гребенів і додавання деяких гребенів назад під час бродіння.

Бродіння цілих грон надає вину дурманливий аромат, який часто буває квітковим, трав’яним, пряним і запашним. Це досить суперечливо: деякі люди знаходять ці риси привабливими, інших це відштовхує.

Якщо використовуються цілі грона, то при бродінні можливе виникнення елемента внутрішньоклітинної ферментації – анаеробного бродіння, що відбувається усередині неушкодженої, не розчавленої ягоди винограду. Це надає різноманітних ароматів і змінює ароматичний склад вина.

Однак ферментація цілих грон – це не те саме, що вуглекислотна мацерація, навіть якщо в обох процесах має місце внутрішньоклітинне бродіння (нерозчавлених ягід).

Наявність гребенів також впливає на тривалість та температуру бродіння, що змінює смаковий склад вина. Гребені виділяють фенольні сполуки, що посилюють дубильну структуру вина. У зв’язку з тенденцією до легших і ніжніших вин використання танінів гребенів може бути більш тонким і відтіняти ароматику вина ніжніше, ніж дуб. Гребені винограду повинні бути визрілими, інакше вони можуть містити різкі зелені таніни, які можуть завдати шкоди вину.

Гребені в процесі бродіння також поглинають колір, тому зброджений цілими гронами Піно нуар виходить блідим і напівпрозорим. Більшість виноробів повідомляють, що одні виноградники здаються більш придатними для цього стилю, ніж інші, і що відсоток використаних цілих грон може змінюватися від урожаю певного року.

Отже, навіщо ж зброджувати цілі грона?

Щоб зробити вина складнішими, додавши пряні та трав’яні аромати, додати легкі ноти зацукрованих фруктів, змінити структуру танінів та згладити високу кислотність. Крім зелених і трав’яних нот, гребені надають винам цілу низку ароматичних та текстурних якостей.

У білих винах – у виробництві білого вина різниця між використанням відокремлених від гребенів та роздроблених ягід та цілих грон полягає в екстракції.

У цілих гронах виноград залишається непошкодженим, доки не буде вчинено тиск. Потім ягоди лопаються, і їхній сік проходить через прес. Простір, утворений пучками гребенів, діє усередині преса як дренажні канали.

Перевага цього методу в тому, що виноградний сік збирає невелику кількість фенольних сполук і калію зі шкірки винограду. Якщо не додавати сильного тиску, то сік залишається відносно прозорим і дуже легким.

Оскільки калій пом’якшує кислотність, це кращий спосіб приготування свіжих вин.

У такий же спосіб пресують виноград для виробництва шампанського. Червоний виноград майже не набуває кольору і зберігає чудову кислотність.

Однак для винограду сорту Рислінг, де кислотність може бути надхмарною, видалення гребенів, подрібнення ягід, а потім мацерація соковитої м’якоті може пом’якшити кислотність за рахунок висмоктування якомога більшої кількості калію зі шкірки винограду.

Хоча у кожного методу є свої плюси та мінуси, залежно від результату, які винороб бажає отримати, рішення видалити гребені або віджати цілі грона винограду може помітно вплинути на стиль вина, його кислотність та ароматику.